Література – Музика – Філософія: осі перетину (за творами Еріка-Емманюеля Шмітта)

Анотація

Оксана Чаплінська, Олена Юрчук. Література – Музика – Філософія: осі перетину (за творами Еріка-Емманюеля Шмітта)

У статті проаналізовано особливості реляції літератури – музики – філософії у творчості сучасного письменника, драматурга й філософа Еріка-Емманюеля Шмітта. У французькому соціокультурному просторі другої половини ХХ ст. панівною є «філософічність» літератури і «літературність» філософії, що зумовлює пошуки нового письма. Художні тексти Е.-Е. Шмітта поєднують у собі філософсько-літературні стратегії Просвітництва та підхід Ж. Дерріди до філософії як «особливого літературного жанру». Для о-мовлення своїх «філософів без слів» він обирає епістолярну форму, котра увиразнюється через вплетіння автобіографічного наративу. Замість «поштового принципу» Ж. Дерріди письменник надає перевагу лаканівському потрактуванню письма, відповідно до якого письмо має адресата й завжди приходить до нього, що дозволило досягнути ефекту діалогу з композиторами. Буття в музиці розгортається в пригоду, котрій, за Дж. Агамбеном, властива поетологічна цінність і котра має власне онтологічне значення: пригода як особливий спосіб буття, найглибший досвід у людському існуванні. Письменником власний досвід буття в музиці о-мовлюється, «сказується» і показується. Гайдеґґерівське тлумачення існування людини як «буття-закинутості» й здатності бути у творчості Е.-Е. Шмітта поступається беккерівському «буттю-піднесенню». Екзистенційна умова «буття-піднесення» реалізується на засадах естетичного досвіду, зокрема на засадах емоційно-суб’єктивного сприйняття музики. З’ясовано, що у творчості Еріка-Емманюеля Шмітта єдність філософії та літератури увиразнюється через взаємодію літератури та музики. Тріада література – музика – філософія вкорінена в буття людини, поза нею неможливе духовне зростання, досягнення цілісності й повноти буття. О-мовлюючи духовні потрясіння, спричинені музикою, письменник прокладає шлях від «естетичної пригоди» з В. Моцартом через «телепатичну музику» Л. Бетховена до синестетичної музики Ф. Шопена.

Ключові слова: музика, література, філософія, письмо, о-мовлення, пригода, «буття-піднесення», інтермедіальність.