Чернецтво як феномен внутрішньої духовності в антропологічному та екзистенційному вимірах
DOI:
https://doi.org/10.35433/2220-4555.24.2025.phyl-4Ключові слова:
релігійна антропологія, візантизм, православ’я, духовна аскеза, онтологія, трансцендентність, ідеологія, духовний досвід, досконалість, особистість, усамітненняАнотація
Стаття присвячена філософсько-релігієзнавчому аналізу чернецтва як цілісного духовного вчення, яке поєднує аскетичні практики, внутрішню молитву, містичне споглядання та богословську рефлексію. Чернецтво розглянуто як специфічний тип духовного досвіду, спрямований на радикальну трансформацію людської суб’єктивності через процес очищення серця, зосередження свідомості та інтенсифікації сприйняття сакральної присутності. Розкрито сутність чернечої аскези як духовної практики, зорієнтованої на перетворення свідомості та досягнення гармонії між внутрішнім і зовнішнім виміром буття. Особлива увага приділяється феномену внутрішньої молитви як методу набуття глибинної тиші розуму, що створює умови для формування містичного горизонту буття. Встановлено духовно-практичні форми реалізації чернечого ідеалу. Визначено, що чернецтво не зводиться до індивідуального містицизму, а формує особливу модель духовної спільноти, де аскетичний спосіб життя поєднується з етичним служінням, культуротворчими практиками, богословським мисленням і літургійною традицією. У філософському вимірі чернецтво інтерпретується як проект трансформації людського існування, спрямований на подолання роздробленості та відчуженості, характерних для звичайного досвіду. Стан внутрішньої тиші постає як онтологічна умова осягнення єдності та відкритості абсолютизованому джерелу буття. Чернеча духовність описується як рух від зовнішньої багатоманітності до внутрішньої простоти, від дискурсивності до цілісного бачення, від егоцентричного досвіду до оновленої структури суб’єктивності, яка здатна до співбуття з трансцендентним. Доведено, що чернецтво є не лише окремим напрямом духовної практики, а фундаментальним філософсько-антропологічним вченням, що пропонує універсальну модель духовного зростання, де внутрішня молитва, споглядання, моральна стриманість і духовна свобода формують цілісний шлях самотворення. У цьому вченні поєднуються онтологічна глибина й етична практика, що робить його однією з найконцептуальніших традицій християнської містики.
Посилання
Біднов В. О. Церковні справи на Україні. Тарнів: Видавництво «Українська Автокефальна Церква», 1921, 47 с.
Костомаров М. І. Книга буття українського народу. [Б. м. : б. и., 2015]. 23 с.
Кралюк П. М., Якубович М. М. Василь Суразький: апологія православної традиції. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. 212 с.
Макаров А. М. Барокові корені київського благочестя. Духовний світ бароко. Збірник статей. 1997. С. 105–112.
Огієнко І. Українське монашество [Упоряд., авт. іст.–біогр. нарису та коментарів М. С. Тимошик]. Київ: Наша культура і наука, 2002. 393 с.
Чижевський Д. Іван Вишенський. Філософські твори: у 4 т. Київ: Смолоскип, 2005. С. 130–141.
Шумило С. В. Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVII – першій третині XIX ст. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. 26.00.01 – Теорія та історія культури. Київ, НАКККІМ, 2021. 303 с.
Kroczak J. Hezychazm na Rusi. Wpływy, idee, postaci. Teologia i Człowiek. 2017. T. 36. № 4. S. 51–72. URL: https://apcz.umk.pl/TiCz/article/view/TiCz.2016.043/0 (дата звернення: 12.09.2025).
Leśniewski K. W poszukiwaniu otwartej duchowości chrześcijańskiej: (perspektywa prawosławna). Elpis. 2002. Vol. 4. S. 53–73. URL: https://www.elpis.uwb.edu.pl/index.php/Elpis/article/view/483 (дата звернення: 12.09.2025).
Mytnik I. Modlitwa Jezusowa jako dziedzictwo duchowe Polaków i Ukraińców. Studia Ucrainica Varsoviensia. 2019. № 7. S. 97–108. URL: https://www.researchgate.net/publication/338029105_Modlitwa_Jezusowa_jako_dziedzictwo_duchowe_Polakow_i_Ukraincow (дата звернення: 12.09.2025).
Przybył-Sadowska E. Naturalne metody stymulacji doświadczenia ekstazy w praktykach prawosławnych hezychastów. Studia Religiologica. 2011. Tom 44. S. 121–133. URL: https://ejournals.eu/czasopismo/studia-religiologica/artykul/naturalne-metody-stymulacji-doswiadczenia-ekstazy-w-praktykach-prawoslawnych-hezychastow (дата звернення: 12.09.2025).
Sobczyk A. Hezychia jako owoc modlitwy Jezusowej według pism wybranych ojców z XIII/XIV wieku z góry Athos. Teologia i Człowiek. 2013. T. 21. № 1. S. 107–122. URL: https://apcz.umk.pl/TiCz/article/view/TiCz.2013.006 (дата звернення: 12.09.2025).
Tofiluk J. Hezychazm i jego wpływ na rozwój duchowości. Elpis. 2002. Vol. 4.Iss. 6. S. 97–106. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/texts/elpis/2002-tom-4-numer-6/elpis-r2002-t4-n6-s87-106.pdf (дата звернення: 12.09.2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).