Державна політика органів виконавчої влади Республіки Польща та України у сфері релігії: порівняльний аналіз.

Анотація

Олег Соколовський. Державна політика органів виконавчої влади Республіки Польща та України у сфері релігії: порівняльний аналіз.

У статті проаналізовано діяльність органів виконавчої влади Республіки Польща та України у сфері релігії. Встановлено, що реалізації релігійної політики органами виконавчої влади, потребує використання зарубіжного досвіду політичної діяльності, відображений у законодавстві та юридичній літературі. Дослідження специфіки діяльності органів виконавчої влади в релігійній сфері Республіки Польща як держави, що мала багато спільного з Україною в процесі становлення її державницьких традицій формує основу її сучасного державного ладу. Виявлено, що органи виконавчої влади, на яких законодавством України та Республіки Польща було покладено обов’язок забезпечувати реалізацію державної релігійної політики, зосереджувалися передусім на наповненні реальним змістом конституційно закріпленого права кожного на свободу світогляду й віросповідання. За роки незалежності Рада Міністрів Республіки Польща та Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади здійснили значний обсяг роботи з реалізації державної релігійної політики. Пріоритетними напрямами діяльності цих органів була ліквідація наслідків радянської релігійної політики, відновлення присутності релігії в публічному просторі. Політика виконавчих органів державної влади була спрямована на забезпечення права на свободу совісті і віросповідання, гармонізація відносин між державою і церквою, долучення релігійних організацій до забезпечення релігійних прав і свобод людини, повернення релігійним організаціям націоналізованих культових споруд і майна, сприяння новому культовому будівництву, унормування питань та організація душпастирської опіки у військових формуваннях, місцях позбавлення волі тощо. За ініціативою та довготривалим наполяганням релігійних організацій спільними зусиллями законодавчої і виконавчої влади вдалося розв’язати проблему відокремлення школи й церкви, зокрема надання права релігійним організаціям на заснування навчальних закладів різних рівнів, зрівняння в статусі дипломів про освіту, виданих світськими й духовними навчальними закладами. Хоча у вирішенні цих питань досягнуто значного прогресу, проте деякі з них ще й нині потребують особливої уваги органів виконавчої влади різних рівнів.