Реалізація права на свободу світогляду та віросповідання в програмах політичних партій Республіки Польща й України: порівняльний аналіз

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/2220-4555.20.2022.phyl-4

Анотація

Олег Соколовський. Реалізація права на свободу світогляду та віросповідання в програмах політичних партій Республіки Польща й України: порівняльний аналіз

У статті проаналізовано програми політичних партій України та Республіки Польща щодо регулювання суспільних відносини в релігійній сфері, які повинні забезпечувати право громадян у царині свободи совісті й віросповідання та їх орієнтацію на вирішення міжконфесійних конфронтацій через діалог. Будучи інститутом громадянського суспільства, політичні партії реалізовують суспільні потреби через механізм взаємодії з вищими органами влади держави, реагуючи на складнощі та конфлікти шляхом укладання компромісів, котрі забезпечать становлення загальнонаціональної злагоди. Їх діяльність регламентується за допомогою правових норм, які визначають їхні конституційні функції в межах сформованої політичної системи та комплексу відносин, пов’язаних зі створенням і діяльністю партій. Установлено, що релігійна політика партій є складовою публічної сфери для лобіювання й захисту власних інтересів. Взаємодія релігійної й політичної ідентичності дозволяє визначити інструменти релігійної політики, які підвищують рівень довіри громадян: релігія, як і політика, орієнтується на спільноту, а не на конкретного суб’єкта; комунікація як засіб зв’язку не лише з послідовниками, а й із суспільством загалом; використання авторитету влади як носія національних традицій і наступника культурно-історичної спадщини. Констатовано, що в умовах традиційної релігійності українського та польського суспільства, політичні партії часто використовують релігійні організації для завоювання симпатії народу, особливо під час виборчих компаній. Доведено, що вiряни через власні переконання беруть участь у різних політичних рухах і звертаються до релігії як до ідеологічного підґрунтя своїх інтересів. Обґрунтовано, що у виборчій поведінці електорат поступово стає все більш залежним не від політичних програм або платформ, а від належності виборців до великих соціальних груп у межах релігійних організацій.

Ключові слова: релігія, державно-церковні відносини, релігійна політика, політичні партії, свобода совісті та віросповідання.

Опубліковано

2022-12-28

Номер

Розділ

ФІЛОСОФСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ