ПОЛЬСЬКІ «НЕПРИЄМНОСТІ» В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.35433/2220-4555.19.2021.fil-4Анотація
Стаття присвячена українсько-польським мовним контактам у царині діахронної фразеології. Об’єктом дослідження слугували щоденникові записи генерального підскарбія Якова Марковича, у яких зафіксовано фразеологізм загнати в тарапати. Автор на основі аналізу апелятивної та пропріальної лексики робить висновок, що цю фразеологічну одиницю українська мова запозичила з польської. Субстантив стійкого сполучення слів, на думку етимологів, польська мова запозичила з німецької. Географія поширення лексеми тарапата та різний ступінь її функціювання в сучасних польській, українській та білоруській мовах, зокрема обмежене вживання в говірках польської мови, а також «пограничне» використання в говірках української та білоруської мов, слугують додатковим підтвердженням її статусу запозичення. Іншим вагомим чинником запозиченого характеру лексеми тарапата є лексикографічна й фразеографічна кодифікація, яка найбільшою мірою представлена в польській мові, в українській маємо тільки лексикографічну фіксацію, а білоруські лексикографи її не кодифікують. Автор також звертає увагу на те, що українська мова могла стати посередницею в запозиченні польською лексеми тарапата, адже потрібно враховувати, що до активізації українсько-польських мовних контактів одним з основних лексичних «постачальників» були тюркські мови. Функціювання в українській мові слів тарапать «порохівниця, патронташ» та прізвища Тарапат, географічно презентованих значною мірою українським південним сходом, змушують звернутися до тюркських мов, у яких лексеми з коренем *dar/*тāр уживаються із вторинними, переносними значеннями «скрутне становище, утиски», «те, що створює проблеми». Перспективним автор уважає залучення в орбіту дослідження українсько-румунських зв’язків, адже значна частина прізвищ із коренем тарап діахронно представляє регіон, який у ХІV–ХV ст. входив до складу Молдавського князівства, а нині межує з Румунією.
Ключові слова: мовні контакти, українська мова, польська мова, фразеологізм, діахронія, щоденниковий дискурс.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
