Польськомовні риси в «Зерцалі богословія» Кирила Транквіліона Ставровецького

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/2220-4555.18.2020.fil-5

Анотація

У статті проаналізовано взаємодію мовних систем – церковнослов’янської, староукраїнської та польської мов у тексті «Зерцало богословія» Кирила Транквіліона Ставровецького. Аналізовані полонізми у творі є показовими щодо їх ролі в системі тогочасної української мови, оскільки, по-перше, твір є оригінальним, а тому автор слова добирав свідомо, і серед них була значна частина полонізмів, які, відповідно, були складовою лексикону автора,  по-друге, письменник у творі ставив за мету поєднати церковнослов’янську і просту мови, тобто тут мова не йде про польську, а саме про просту – староукраїнську, що теж є підтвердженням тому, що польські запозичення, котрі функціонували у творі, були невід’ємним елементом тогочасної староукраїнської мови. Кирило Транквіліон Ставровецький, викладаючи словенську та грецьку мови, цілком усвідомлював і протиставляв церковнослов’янську мову і староукраїнську, тому припускаємо, що міг і протиставляти староукраїнську й польську.

У тексті маємо тричленну опозицію: ознаки властиві для старослов’янської мови, української і польської. Не вдаючись до квантитативного методу, спостерігаємо  на староукраїнському тлі явне панування рис, властивих для південнослов’янської групи, непоодиноко натрапляємо й на риси західнослов’янської групи. Наявні випадки, у яких ті ж самі слова чи словоформи відображають специфіку старослов’янської, української і польської мов.

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ