DOI: https://doi.org/10.35433/2220-4555.16.2019.phyl-4

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДИХОТОМІЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ І СОЛІДАРНОСТІ

Микола Козловець, Олег Туренко

Анотація


Досліджено деякі тенденції концептуального осмислення перцепцій доброчесності й солідарності в західноєвропейській філософській думці, охарактеризовано доброчесну ідентичність як підґрунтя солідарності,  легітимізатора співбуття індивіда і спільноти. Встановлено, що природною основою й онтологічною передумовою солідарності є соціабельність – внутрішньо притаманна властивість людей до взаємодопомоги і кооперації. Як синкретичне відчуття цілісності та нерозривності світу з подібними собі солідарність спонукає людей бути разом, оскільки кожний індивід несе в собі схожі якості, апріорні ціннісні та переконання. Звернено увагу й на таку природну засаду солідарності як потяг до безпеки, що пов’язано з інстинктом і практикою самозбереження. Зазначено, що первісним антропологічним компонентом солідарності є раціональна доброчинність індивіда, яка виявляється в публічній сфері.

Здійснено філософську рефлексію щодо пошуку смислів, форм і способів солідарного співбуття людей. На основі аналізу філософської спадщини Цицерона, Арістотеля, Августина Блаженного, Дунса Скота, з’ясовано, що коли в суспільно-політичному житті домінуючою стає приватна сфера, то суспільство опиняється в стані "війни всіх проти всіх". Щоб урівноважити публічну та приватну сфери життя, необхідна раціонально врівноважена та альтруїстична дія "виставлення" самого себе із потаємного кола приватного життя з метою ідеального вдосконалення суспільного. Встановлено, що з ХVI ст. право на солідарність почало осмислюватись як одне з природних прав і розлядалось в межах теорії суспільного договору, реформаторської теорії німецького кальвініста Й. Альтузія, а доброчесність отримала прагматично-імітаційне тлумачення (Н. Макіавеллі). Охарактеризовано просвітницьку і революційно-національну форми солідарності XVII – XVIII ст., особливості механічної (міфологічної) й органічної солідарності за Е. Дюркгаймом. Розглянуто доброчесність як підґрунтя солідарності в сучасних умовах, новітні форми сумісності індивідуального і спільнотного із врахуванням історичного досвіду. Констатовано, що процес національної консолідації в Україні за роки незалежності не набув системного та цілісного характеру, а був переважно фрагментарним та ситуативним. Обґрунтовано, що українському суспільству необхідно запропонувати надійні солідаритети.

Повний текст:

PDF

Посилання


Mansfield H. C. Мachiavelli's Virtue. Chicago & London, 1996.

Pocock J. G. A. Barbarism and Religin, Volums II, Cambridge University Press, 1999.

Turenko O. Value and semantic orientation of a gothic personality in scotus’s axioms of beatitude aspiration Схід. К., 2019. № 3. С. 16–21.

Арендт Х. Vita activа, или О деятельной жизни. СПб. : Алетейя, 2000. 437 с.

Арендт Х. О революции. М. : "Европа", 2011. 464 с.

Бауман З., Донскіс Л. Плинне зло. Життя без альтернатив. К. : Дух і Літера, 2017. 215 с.

Бауман З., Донскіс Л. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності. К.: Дух і Літера, 2014. 280 с.

Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації. Київ : ППС-2002, 2007. 436 с.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. М. : Канон, 1996. 432 с.

Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том 1. К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2009. 576 с.

Нісбет Р. Догма консерватизму В Консерватизм. Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко. В. Лісовий. К. : "Простір", "Смолоскип". 2008. С. 142–177.

Ортега-і-Гасет Х. Вибранні твори. К.: Основи, 1994. 420 с.

Рено Ф. Політес Просвітництва (закони, звички, манери). К. : Стилос, 2016. 339 с.

Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность [пер. с англ. И. Хестановой и Р. Хестанова]. М. : Русское феноменологическое общество, 1996. 284 с.

Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. К. : Основи, 1997. 838 с.

Тейлор Ч. Секулярна доба. Книга перша. К. : Дух і Літера, 2013. 664 с.

Цицерон М. Т. Об обязанностях В Цицерон М. Т. О старости. О дружбе. Об обязанности. М. : Наука, 1975. С. 58–156.

Цицерон М. Т. Речь в защиту Тита Анния Милона. В Цицерон М. Т. Речи в 2-х т. Т. ІІ. М. : АН СССР, 1962. С. 221–252.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.