СЕМАНТИЧНІ ТА КОНОТАТИВНІ АСПЕКТИ ЕТНОНІМІВ «ЄВРЕЙ», «ЖИД» ТА «ІУДЕЙ» У ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIX–XX СТОЛІТЬ

Анотація

У статті розглядається проблема семантичного та культурно-історичного дослідження етнонімів у художніх текстах української та польської літературних традицій. Авторами визначено, що однією з ключових задач є встановлення взаємозв’язку між мовною формою етнонімів, їх семантичним та конотативним потенціалом і художнім образом персонажа. Домінантною проблемою, яка стала об’єктом дослідження, є комплексний аналіз походження, функціонування та художнього відображення етнонімів у текстах різних періодів і літературних жанрів. Актуальність вивчення зумовлена необхідністю глибшого розуміння механізмів міжкультурної комунікації та збереження історичної пам’яті про етнічні спільноти. Стаття репрезентує результати порівняльного аналізу українських та польських літературних творів XIX–XX століть, визначено особливості семантичного й конотативного навантаження етнонімів, їхню роль як маркерів етнічної ідентичності та художніх концептів. Проаналізовано художнє використання етнонімів у літературі, яке варіювалося від негативних стереотипних образів євреїв (орендарі, лихварі, прислужники польської шляхти) до позитивних і співчутливих трактувань, відображаючи соціально-історичні та культурні зміни у ставленні до єврейської громади. У творах українських письменників спостерігається баланс між стереотипними уявленнями та гуманістичним зображенням єврейського героя, що свідчить про прагнення автора до об’єктивного і співчутливого відтворення етнічної ідентичності. Літературний шлях єврейського героя у художніх творах Польщі яскраво починається в ХІХ столітті. У свідомості більшості поляків того періоду євреї виступали переважно як «вбивці Христа», тобто винуватці зла, що існує у світі, а тому були небезпечними. Спроби широко дослідити та відкрити для польського читача єврейське середовище, його культуру та проблеми робили лише автори-позитивісти, вони виступали за польсько-єврейське братерство і, подібно до освічених представників єврейської громади, підтримували реалізацію соціальної програми асиміляції. Висвітлено взаємозв’язок між мовною формою, художньою функцією та соціокультурним контекстом, а також продемонстровано, яким чином літературні тексти формують сприйняття етнічних груп і впливають на суспільні стереотипи.