ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНОЗНАВСТВІ ТА ПОЛОНІСТИЦІ
DOI:
https://doi.org/10.35433/2220-4555.24.2025.phyl-1Ключові слова:
філософія культури, культуротворчість, національний характер, ігровий феномен, Кант, Шіллер, Міцкевич, ШевченкоАнотація
Ідея культуротворчості належить до групи провідних понять в сучасній філософії культури. З самого початку ХІХ століття в багатьох країнах Європи відбувались важливі процеси національно-культурної самоідентифікації. У Польщі та Україні, які перебували в ті часи в колоніальній залежності від Російської імперії, такі процеси проходили багато в чому паралельно та були зумовлені розвитком й поширенням ідей романтизму, найбільш яскравими представниками якого були визнані корифеї: Адам Міцкевич у Польщі і Тарас Шевченко в Україні. Створені ними яскраві художні образи та наступні соціокультурні інтерпретації багато в чому визначали особливості самоідентифікації як польського, так й українського національного характеру. Філософською основою сучасного осмислення процесів культуротворчості слід вважати важливі ідеї І. Канта про роль гри як основи сприйняття та розбудови мистецтва, а також як медіатора між світами необхідності й свободи (об’єктивного і суб’єктивного). Саме під впливом таких ідей кантівської філософії Фрідріх Шіллер обґрунтовував свою концепцію «естетичної діяльності», яка очолює всю ієрархію різновидів діяльності людини, постає ігровою за своєю сутністю та завжди лежить в основі процесів культуротворення. Також важливими були ідеї кордоцентризму у філософських пошуках Гьоте, які, у свою чергу, виникли в результаті появи й осмислення відповідних ідей Шіллера та Фіхте. Всі вони суттєво вплинули на характер і розвиток романтизму. Важливою методологічною основою сучасного розуміння проблематики культуротворення залишається класична лудологічна концепція Хьойзінги з врахуванням пізніших доробок та уточнень Гадамера.
Посилання
Білик О. Міф і філософія. Харків: Тов. «Едена», 2010. 188 с.
Білик Я.М. Дослідження ігрового феномену в культурі. Харків: Константа, 1998. 144 с.
Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика. Київ: Юніверс, 2001. 288с.
Гадамер Г.-Г. Істина і метод. Т.1: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. Київ: Юніверс, 2000. 464 с.
Гадамер Г.-Г. Істина і метод. Т.2: Герменевтика ІІ: Доповнення. Київ: Юніверс, 2000. 478 с.
Камю А. Вибрані твори. Київ: Дніпро, 1991. 655 с.
Кант І. Критика практичного розуму. Київ: Юніверс, 2004. 240 с.
Кант І. Критика сили судження. Київ: Темпора, 2022. 702 с.
Ортега-і-Гассет Х. Роздуми про Дона Кіхота. Київ: Дух і Літера, 2012. 216 с.
Ортега-і-Гассет Х. Спортивне походження держави. Філософська і соціологічна думка. 1990. № 6. С. 38–47.
Cassirer E. Kant’s Life and Thought. Yale University Press, 1983. 430 p.
Kant I. Krytyka czystego rozumu. Warszawa: Hachette Polska, 2022. 734 s.
Rickert H. Przedmiot poznania. Warszawa: PWN, 2022. 596 s.
Schiller F. Listy o estetycznym wychowaniu czlowieka. Warszawa, 1972. 415s.
Ortega y Gasset J. Uber des Lebens sportlich-festischen Sinn // Jahrbuch des Sports (1955/56). Frankfurt am Mein, 1955. S.7–32.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).