«БУВ АВТОР – НА ЧУЖУ НЕ ЗАЗДРИВ ДОБРУ СЛАВУ»: ВПЛИВ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ БАЙКИ НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/2220-4555.23.2025.fil-9

Ключові слова:

Просвітництво, амальгамний тип художнього мислення, лафонтенівська байка, взаємозв’язок польської та української байки, байка-казка

Анотація

У статті зосереджено увагу на байкописі української літератури першої половини ХІХ ст. З’ясовано, що в цілому просвітницькому дискурсу в українській літературі характерний амальгамний тип художнього мислення. У межах просвітницької аксіології пріоритетність належить концепції раціональності, за якою беззаперечної цінності набуває здоровий глузд (а звідси в українській літературі ідилічне розуміння селянина як «природної людини» аналогічно до пошуків у французькій літературі «природної особистості» Ж.-Ж. Руссо чи «розумної істоти» у Вольтера). Також у цей час формується уявлення про те, що література в складних життєвих обставинах спроможна допомогти зробити «правильний» моральний вибір і обрати відповідну лінію поведінки, що, зважаючи на дидактичний характер жанру байки надає їй особливого літературного статусу. «Прочитання» українського байкопису крізь призму художньо-естетичної просвітницької стратегії дозволило визначити вплив творчості Ж. Лафонтена та І. Красицького як домінантний. Байки Лафонтена, які завдяки перекладам П. Білецького-Носенка стали відомі українському читачеві, поєднали мігруючі сюжети байки, алегорію, колізію, що корелювалась із сучасністю, й національні характери персонажів, а також стимулювали українських письменників спробувати свої сили в написанні байки лафонтенівського ґатунку. Визначено, що українсько-польські байкарські зв’язки найяскравіше представлено у творчості П. Гулака-Артемовського. Зважаючи на полоністичний вектор його діяльності, цілком обґрунтованим є літературне зацікавлення митця байками І. Красицького, що були спрямовані проти пихатої шляхти, «чорного неуцтва» й забобонів. П. Гулак-Артемовський використав байки «польського Вольтера» як матеріал, здійснивши їх різне оброблення: від точного додержання форми до форми байки-казки через розширення сюжету. Установлено, що репрезентативним для увиразнення українсько-польських байкарських зв’язків є аналіз «літературно-побутового комплексу» (О. Борзенко) П. Гулака-Артемовського, тобто байки-казки «Пан та Собака», яка була надрукована разом із «Суплікою до Грицька К[вітк]и» та зверненням до читачів «Люди добрі, і ви, панове громада!». Обрана тактика публікації засвідчила вплив просвітницьких стратегій не тільки на український художній дискурс, а й на культурне та громадське життя українців.

Посилання

Айзеншток І. Гулак-Артемовський : матеріали до біографії та історично-літературної оцінки. Харків, 1927. 94 с.

Біляшевич Т. Французьке Просвітництво та конструювання нового світогляду. Сучасні літературознавчі студії. 2019. № 16: Тіло і тілесність у контекстах культури та літератури. С. 15–20.

Борзенко О. І. Сентиментальна «провінція» (Нова українська література на етапі становлення). Харків, 2006. 322 с.

Вишневська О. А. Ігнатій Красіцький про жанр байки. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. 2011. № 13. С. 20–28.

Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Гребінка Є. Поетичні твори, повісті та оповідання. Київ: Наукова думка, 1984. 606 с.

Зеров М. Українське письменство / упоряд. М. Сулима; післямова М. Москаленка. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. 1301 с.

Кант І. Відповідь на питання: Що таке Просвітництво? Всесвіт. 1989. № 4. С. 135–138.

Красіцький І. Байки та приповістки. Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1970. 159 с.

Лімборський І. Європейське та українське Просвітництво: незавершений проект? Реінтерпретація канону і спроба компаративного аналізу літературних парадигм. Черкаси : ЧДТУ, 2006. 364 с.

Махова К. С. Езопові сюжети в українській байці першої половини ХІХ століття. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2012. Вип. 27. С. 223–227.

Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ–ХVІІІ ст. Київ : Основи, 1998. 578 с.

Петляк А. Твори Ігнація Красіцького та Адама Міцкевича у вільних перекладах Петра Гулака-Артемовського. Проблеми слов’янознавства. 2011. Вип. 60. С. 123–130.

Ромащенко Л. Польські сторінки в житті і творчості Петра Гулака-Артемовського. Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. 2013. № 19 (272). С. 41–45.

Тарасова Н. «Велика в дружбі міць!» (Ігнацій Красицький – байкар). Волинь філологічна: текст і контекст. 2008. Том 6. № 2. Ч. 1. С. 408–414.

Ткачук М. Байкарська спадщина Левка Боровиковського. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. 2014. Вип. 41. С. 139–151.

Łużny R. Księcia Biskupa Warmińskiego sława literacka wśród Słowian Wschodnich. Slavia Orientalis. 1980. № 3. S. 319–327.

Dąbrowska M. O eseju Ignacego Krasickiego Krytyka i jego przekładzie w czasopiśmie „Ukrainskij Wiestnik”. Волинь філологічна: текст і контекст. 2023. № 35. С. 48–64.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-06-27

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ