МЕМУАРНА СПАДЩИНА ГАБРІЕЛИ ПУЗИНІНОЇ ТА ЄВИ ФЕЛІНСЬКОЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті «Мемуари із життя» Є. Фелінської і «У Вільні та литовських дворах» Г. Пузиніної розглядаються як яскравий приклад жіночої мемуарної літератури епохи романтизму. Установлено, що на початку ХІХ ст. значна кількість польських аристократок захоплювалася написанням мемуарів, спогадів, травелогів і веденням щоденникових записів, про що свідчить розлогий канон авторок і текстів цього періоду. Подібне зацікавлення мемуарною літературою, на що вплинули вагомі історичні події в Європі та раптові зміни, до яких вони призвели, дозволило жінкам почати виходити за межі приватної родинної сфери.

Є. Фелінська, яка походила із зубожілої провінційної шляхти, займалася активною громадською діяльністю, входила до підпільної організації «Союз польського народу» Ш. Конарського, була засуджена до заслання, після повернення додому й виходу у світ «Спогадів із подорожі до Сибіру» стала відомою мемуаристкою. Життя Г. Пузиніної, представниці відомого аристократичного роду Гюнтерів, зосереджувалося у Вільні та Добровлянах, віддзеркалюючи особливості способу існування вищого товариства, зокрема, відвідування салонів, балів, Віленської опери, театру, благодійних вечорів і інших заходів. Г. Пузиніна була відомою письменницею, окрім згаданих мемуарів, залишила кілька збірок поезії та оповідань.

З’ясовано, що на структуру мемуарів в обох випадках значно вплинули редактори і видавці, проте, у діяльності з Є. Фелінською, авторка мала змогу самостійно ухвалювати відповідні рішення. Спогади Г. Пузиніної, обмежуючись майже герметичною сферою родинного життя, зосереджені на родинно-побутовій проблематиці, а історичні події залишили на сторінках лише поодиноке відлуння. Є. Фелінська, яка чітко уявляла свою читацьку аудиторію, цілеспрямовано намагалася представити весь вимір культурної та суспільно-історичної проблематики.