Відновлення ресурсного стану вчителів в умовах перманентного стресу: аналіз реалій України та Польщі

Анотація

У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти відновлення ресурсного стану педагогічних працівників в умовах війни в Україні з урахуванням досвіду польських науковців психолого-педагогічної сфери.
Якщо стрес стає перманентним, він може викликати такі негативні наслідки, як тотальне порушення почуття безпеки, патологічні стани посттравматичного стресу, невротичні та психічні розлади. Саме в таких ситуаціях особистість залучає всі наявні життєві ресурси для успішної адаптації в умовах стресу, прагне захистити себе від травм і запобігти негативним наслідкам, утратам після переживання надзвичайних подій. Тому дослідження процесів відновлення ресурсного стану педагогів в умовах перманентного стресу є актуальним на сьогодні, ураховуючи реалії подій в Україні та Польщі.
Мета статті – проаналізувати основні поняття щодо ресурсного стану особистості в умовах стресу (перманентний стрес, ресурсний стан, резильєнтність, копінг-стратегії, життєстійкість), провести емпіричний аналіз основних стратегій відновлення ресурсного стану вчителів, які перебувають у стані перманентного стресу, також представити програми відновлення.
Продемонстровано погляди вчених на проблеми виникнення та наслідки перманентного стресу, копінг-стратегії відновлення емоційного стану, розглянуто спільність і відмінність понять «життєстійкість» та «резильєнтність».
Теоретичні викладки підтверджуються представленням практичного матеріалу щодо стратегій відновлення ресурсів особистості в представників українських педагогів та біженців, що знайшли прихисток у Польщі.
Доведено ефективність тренінгової роботи з педагогами Житомирської області з відновлення ресурсного стану: тривожність досліджуваних знизилася загалом на 5,5 %