pl Віртуальний світ та візіонерство в ракурсі gameart простору
DOI:
https://doi.org/10.35433/2220-4555.22.2024.phyl-2Ключові слова:
візіонерство, мистецтво, цифрові медіа, віртуальна реальність, комп’ютерні ігри, сучасна культура, технологія, рольові ігри, стратегіїАнотація
Стаття присвячена аналізу досвіду занурення у віртуальні світи сучасного ігрового кібермистецтва, що виявляє низку специфічних ознак візіонерства.
Автором зазначено, що в ракурсі дійсності метамодерну, у процесі глобального поширення та впровадження віртуальних технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства відбулося формування єдиного простору віртуальної реальності.
Теоретичний інтерес до візіонерства пов’язаний із необхідністю прояснення проблеми комунікації з трансцендентним. Зауважено, що філософія загалом і культурологія зокрема традиційно ставить проблему пізнання трансцендентного, аналізу його даності людині, в вкрай абстрактному вигляді. Ідеться,що до людини взагалі, тобто в контексті абстрактної природи людини. Але кожна культура формує власне уявлення про надчуттєву реальність, яка переживається як світ деяких абсолютних відносин і смислів. Форми контакту з цією реальністю, способи її проявів у людини історично мінливі, зумовлені фундаментальними характеристиками різних типів культури. Співвідношення споглядального та практичного, наочного та умоглядного, чуттєвого та абстрактного змінювалося від однієї епохи до іншої. Наукова розвідка робить спробу експлікувати важливі ознаки візіонерства – (репрезентація ефекту тотальності; посилена синестезія (зокрема й за допомогою нових сенсорних технологій, спеціальних контролерів); трансформація лінійного часу та простору; трансперсональний досвід (створення «свого персонажа»); переживання смерті та відродження (опція save / load);владність віртуального світу (адикція); діалектика беатифічних та інфернальних станів; зв’язок із художньою культурою або ж так званий «цифровий романтизм») та традиційними мистецтвами), репрезентованих у цифровому просторі. Це дозволяє говорити про появу нової, зуумовленої розвитком інформаційних технологій цифрової модифікації візіонерства
Посилання
Бурлаков І. В. Homo Gamer: Психологія комп’ютерних ігор. Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Burl/index.php (дата звернення: 08.04.2024).
Корабльова В. М. Людина як віртуальний конструктор. Філософська думка. 2007. № 6. С. 25–33.
Новак Т. В. Інтеракція в контуркультурному середовищі в інформаційну еру: автореф. дис. канд. фі-лос. наук.: 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. Київ, 2014. 22 с.
Сащук Г. М. Віртуалізація реальності як феномен культури сучасного інформаційного суспільства. S.P.A.C.E. Society, Politics, Administrationin Central Europe: електронний науково-практичний журнал. 2019. Вип. 10. С. 22–20.
Станкевич О. Р. Віртуалізація як тенденція розвитку сучасної культури: кваліфікаційна робота бакалавра: 034 Культурологія. Київ, 2022. Режим доступу: https://ir.library.knu.ua/500 (дата звернення: 07.05.2024).
Ardevol E. Cyberculture: Anthropological perspectives of the Internet. Режим доступу:https://media-anthropology.net/lboro_ardevol.pdf(дата звернення: 08.04.2024).
Huxley A. The Doors of Perception. Режим доступу: http:/www.maps.org/books/HuxleyA1954TheDoorsOfPerception.pdf (дата звернення: 12.04.2024).
Melnichuk M. Gameplay and itssemantic contentin the perspective of metamodern cyberculture. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2023. Випуск 3(92). С. 119–129.
Melnichuk M., Zaluzhna A., Zoshchuk N., Koberska T., Kovtun O. Philosophical And Pedagogical Understanding Of Mythological 16 Approaches of Theomachia іn Video Games As Liter. Modern Science ̶ Moderni Veda. Praha. Ceskarepublika, Nemoros. 2022. № 3. P. 149–158.
Melnyczuk M. Wirtualizacja kulturyw perspektywie poszukiwań neoreligijnych w kontekście współczesności. Українська полоністика. 2021. Випуск. 18. C. 53–62.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).