Художнє осмислення соціальних катастроф ХХ століття в польській драмі абсурду (С. Мрожек «Танго», В. Ґомбрович «Оперета»)

Анотація

У статті на прикладі драм «Танго» С. Мрожка та «Оперета» В. Ґомбровича проаналізовано художнє осмислення соціальних катастроф ХХ століття, серед яких війни, революційні перетворення, установлення диктатури тощо в польській драмі абсурду. Звернено увагу на те, що польські драматурги гостро відчули прагнення тогочасної людини віднайти нові орієнтири та шляхи подальшого розвитку. У В. Ґомбровича герої знаходяться в пошуку нових форм існування, намагаючись передбачити тенденції розвитку, проте їхнє надмірне захоплення призводить до катастрофи, якою стала революція. С. Мрожек демонструє, до яких трагічних наслідків може призвести небажання окремих індивідів брати на себе відповідальність за розвиток суспільства загалом, конформізм та пасивність більшості в ситуації соціального вакууму, який влада намагається заповнити новими ідеями, заснованими на терорі та диктатурі. В «Опереті» В. Ґомбровича хронологічні межі чітко окреслені, що дозволяє провести виразні паралелі. У центрі уваги митця – людина, її алегоричні костюми і маски, ролі, які доводиться грати, а лейтмотивом є протиставлення «костюм – нагота». Апофеозом пошуку нової форми має стати бал-дефіле, де маестро Фіор повинен представити на широкий загал свої творіння і тим самим спроєктувати картину світлого майбутнього. Автор, виходячи на рівень всеохопного універсалізму, майстерно конструює ситуацію, у якій опинилося розгублене людство, що, з одного боку відчуває страх перед всепоглинаючою формою, а з іншого – боїться її втратити. С. Мрожек у драмі «Танго» на прикладі окремо взятої родини, яка уособлює суспільство, досліджує основні механізми, під впливом яких людина здатна або перетворитися на один з багатьох елементів тоталітарної системи, або ж її очолити. Перед нами багатозначні соціальні метафори, які дозволяють складні суспільно-історичні проблеми помістити в абсурдистські кліше.