МІХАЛ ГРАБОВСЬКИЙ ЯК ПЕРЕКЛАДАЧ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Анотація

У статті розглянуто перекладені польською мовою українські козацькі думи та пісні зі збірки Михайла Максимовича 1834 року. Польський літературний критик, письменник доби романтизму, Міхал Грабовський у своїй найвідомішій праці «Література і критика» 1837 року підніс українську народну поезію на щабель зразків світової літератури, козацький епос прирівняв до лицарського епосу, а збірку українських народних пісень Михайла Максимовича визнав зібранням національних шедеврів літератури. Розглянуто такі віршовані пісні: «Ой на морі, на морі синьому», «Гомін, гомін по діброві», «Ой панове-молодці, відкіль ідете?», «Пісні про Свирговського», «Пісні про Морозенка», «Вітер гуде, трава шумить», «Пісня про Богданка», «Туман поле покриває», «Пісня Богуславцю (Гей із устя Дніпра)», «Про козака Байду (А в містечку славним Берестечку)», «А що в тій Чорногорі за вороні коні!», «Ой мала вдова сина сокола», «Наїхали козаки до Марусі в гості», «Повстання Наливайка», «Похід на поляків», «Про Хмельницького та Барабаша», «Про похід Хмельницького в Молдавію», а також думи «Про Івася Коновченка», «Чорноморська буря», «Про Федора Безродного» та «Втеча трьох братів з Азова».

Встановлено, що при перекладі Міхал Грабовський допустив такі погрішності в перекладених поезіях: порушення часового принципу, пропуск строф, недотримання малої / великої літери при тлумаченні, заміна категорії роду іменників, власні доповнення, неправильний переклад певних частин тіла, порушення граматичних форм, зокрема й недотримання правил передавання ступенів порівняння прикметників. Окрім того, не завжди влучно підібрано відповідники до семантики слів із оригіналу тексту, а також фразеологічних одиниць. Однак це жодним чином не применшує заслуги польського літературознавця та не є приводом недооцінювати його сміливий учинок, що мав на меті познайомити польськомовне суспільство з український фольклором.