Проблема канонічного врегулювання церковно-адміністративного поділу православної діаспори

Анотація

У статті аналізується проблеми становлення та утвердження адміністративного устрою українських православних церков у діаспорі. Доведено, що православна церква стала важливим фактором для гуртування української діаспори, збереження їх культурної й національної ідентичності. Для православних українців у діаспорі одним з важливих питань була необхідність формування церковної структури. Розширення діаспори зумовило виникнення нової еклезіологічної моделі в церковному устрої, яка була обґрунтована потребами часу та особливими історичними умовами. Вона передбачає діяльність декількох єпископів різних помісних церков, що суперечить низці канонів та самій традиції православної церкви. Представники помісних церков демонструють кардинально протилежні підходи до проблеми вирішення канонічного врегулювання адміністративної роздробленості церков у діаспорі. Більшість ієрархів відстоюють власне право на духовну опіку своїх співгромадян у еміграції. Інші – входять до юрисдикцій помісних церков, які є загальновизнаними, переважно в юрисдикції Константинополя.