ДОСВІД СИБІРСЬКОГО ЗАСЛАННЯ В СПОГАДАХ ЄВИ ФЕЛІНСЬКОЇ ТА РУФІНА ПЕТРОВСЬКОГО

Анотація

У статті на прикладі «Спогадів з подорожі до Сибіру, перебування в Березові та Саратові» Є. Фелінської та «Мемуарів про перебування в Сибіру» Р. Петровського проаналізовано досвід сибірського заслання обох митців, а також здійснено порівняльний аналіз творів, окреслено жанрові та стилістичні особливості, притаманні текстам кожного з авторів. З’ясовано, що в першій половині ХІХ ст. польськими романтиками було створено інфернальну та мартирологічну візію Сибіру, яка зводилася до патріотичної тематики й нівелювала будь-які інші способи омовлення досвіду заслання. Мемуаристика презентувала інше бачення сибірської тематики та відмінний від утвердженого в художній літературі досвід заслання, однак, суттєво не вплинула на глибоко вкорінений, канонізований митцями романтичний стереотип і не розвінчала наявний міф, який часто й сама використовувала.

Спогади засланців значно розширили та збагатили сибірську тематику популярними для літератури тогочасної епохи пейзажними замальовками, етнографічними нарисами й дослідженням екзотичного для пересічного європейця побуту корінних народів. Вони були одними із перших праць, які наближали далеку Азію до європейського читача. Митці звертали увагу на механізми імперської урядової політики, з-поміж яких етнічна асиміляція, обов’язковість російської мови для корінних народів, маніпуляція релігією, законодавством та інші механізми, які допомагали тримати впокореними численні народи Сибіру.

Для мемуарів Р. Петровського характерна відкритість, глибока емоційність та гостра критика владних структур Російської імперії, чого Є. Фелінська собі не могла дозволити з огляду на цензуру. «Спогади з подорожі до Сибіру…» постають складним жанровим утворенням, яке об’єднує нотатки з подорожі, щоденник, листи, етнографічні нариси та фольклорні елементи, а «Мемуари про перебування в Сибіру» мають більш чітку структуру й неускладнені генологічними нашаруваннями.