Рецензування

Наукові статті, що надійшли до редакції проходять через інститут рецензування.

Форми рецензування статей: внутрішня; зовнішня.

Відповідальний редактор визначає відповідність статті профілю журналу і направляє її на рецензування двом фахівцям, докторам чи кандидатам наук, що мають близьку до теми статті наукову спеціалізацію.

Автору статті не повідомляють, хто є рецензентом, так само як і рецензентам — ім’я автора. Обов’язковою є перевірка всліпу двома незалежними рецензентами.

Критерії прийняття або відхилення наукових статей надаються публічно.

Терміни рецензування в кожному окремому випадку визначаються відповідальним редактором з урахуванням створення умов для максимально оперативної публікації статті.

У рецензії мають бути висвітлені наступні питання:

  1. — відповідність змісту статті заявленій у назві темі;
  2. — відповідність статті сучасним досягненням науково-теоретичної думки;
  3. — доступність статті читачам, на яких вона розрахована, з точки зору мови, стилю, розташування матеріалу, наочності таблиць, діаграм, малюнків тощо;
  4. — доцільність публікації статті з урахуванням наявних публікацій з теми;
  5. — визначення позитивних сторін і недоліків статті, виправлень та доповнень, що мають бути внесені автором;
  6. — відсутність запозичень з робіт інших дослідників без належного посилання на останніх;
  7. — висновок про можливість опублікування рукопису в журналі: «рекомендується», «рекомендується з урахуванням виправлення зазначених рецензентом недоліків» або «не рекомендується».

Рецензії завіряються відповідно до порядку, встановленого в установі, де працює рецензент.

Наявність позитивної рецензії не є достатньою підставою для публікації статті. Остаточне рішення про доцільність публікації приймається редакційною колегією.

Після прийняття редколегією рішення про допуск статті до публікації, відповідальний секретар інформує про це автора і вказує терміни публікації.

Оригінали рецензій зберігаються в редакційній колегії і редакції наукового журналу.