АКСІОЛОГІЙНІ МАРКЕРИ ДУХОВНОГО КОДУ КУЛЬТУРИ В ПОЛЬСЬКІЙ АФОРИСТИЦІ

Анотація

Національний спосіб світосприйняття в корпусі польської мови яскраво представлено афоризмами, які є повчальними, сентенційними одиницями мови, що подають узагальнення й типізацію лінгвокультурної польської спільноти. Афоризм становить образно-логічний вислів, який репрезентує систему філософських, етичних, естетичних імперативів і має структуру речення. Афористичний вислів виступає знаковим явищем мови й ґрунтується на різних архетипах міфологічної, релігійної, моральної, ідеологічної, наукової свідомості, для яких властиве розходження в інваріантах світосприйняття, світорозуміння та рефлексії.

Важливим цивілізаційним надбанням є те, що афористика постає ціннісно-смисловим феноменом духовної культури, формує концептосферу мови й репрезентує систему збереження національної самосвідомості, самобутності, культури. Окремим вектором наукового інтересу є дослідження кодів культури крізь призму афористики, і зокрема трансляції цього лінгвокультурного феномену через знакові для польської культури одиниці.

Мета статті полягає в репрезентації полікодовості польських афоризмів як семіотичних знаків і репрезентантів духовного коду лінгвокультури. Завдання полягають у тому, аби: 1) репрезентувати лінгвокультурні особливості польської афористики; 2) з’ясувати сутність коду культури; 3) визначити маркери духовного коду в системі кодів польської лінгвокультури.

Афоризм як результат лінгвокогнітивної діяльності пов’язаний зі складними інтелектуальними, психоментальними механізмами кодування й декодування інформації про Всесвіт, її актуалізації під час комунікації шляхом звернення до структур ментефактів і конвенційних способів їх репрезентації у свідомості комунікантів.

Різноманітність представлення кодів, лінгвокультурних традицій, соціально-економічних викликів багатьох епох є підставою розглядати польські афоризми в епідигматиці мовної свідомості авторів як такі, що зберігають образ світу, сформований в етнокультурних, суспільних, етичних та естетичних ментефактах історичної пам’яті польської нації.

Лінгвокультурологійне осмислення польських афоризмів як національних ментально-лінгвальних комплексів у світлі етнокультурного простору представляють аксіологійні інваріанти етнолінгвістичної моделі Всесвіту у вигляді прецедентних феноменів, символів і лінгвокультурних кодів, зокрема духовного коду. Вони мають аксіологійні маркери, що виявляє пріоритет цінностей, маніфестованих афоризмами, відображають суспільно-історичний контекст, сутність людини та її буття, взаємини в соціумі, особливості життєдіяльності в різних сферах, систему оцінних, етичних, психоемоційних та естетичних приписів у формуванні загальнокультурної сфери сакрального.